Οι βομβαρδισμοί των ουκρανικών δυνάμεων πλήττουν σοβαρά τη ρωσική βιομηχανία διύλισης
Η ουκρανική στρατιωτική πληροφορία αναφέρει ότι μέχρι το τέλος του Σεπτεμβρίου 2026, 15 από τα 38 κύρια ρωσικά διυλιστήρια είχαν τεθεί εκτός λειτουργίας, ενώ άλλα 12 μείωσαν την παραγωγή. Η συνολική διύλιση наυτεπροϊόντων στα κύρια εργοστάσια μειώθηκε κατά 55,4% από την αρχή του έτους. Η Ρωσία προσπαθεί να αντισταθμίσει την απώλεια μορφώντας τις παραγωγικές δυνατότητες άλλων μονάδων, але стикається з логистичними обмеженнями й дефіцитом пального.
Βασικά σημεία
- 15 із 38 основних російських НПЗ виведено з експлуатації, а ще 12 скоротили виробництво нафтопродуктів.
- Загальний обсяг нафтопереробки на 38 основних російських НПЗ зменшився на 55,4% від початку 2026 року.
- П'ять постраждалих підприємств забезпечували близько 33% загального обсягу нафтопереробки в Росії.
- Шість віддалених НПЗ переробляли у вересні 906 тисяч барелів на добу, або близько 24% російської нафтопереробки.
- Удари завдали Росії збитків на понад 23,2 млрд доларів — майже стільки ж, скільки дохід нафтової галузі за 2025 рік — 26,6 млрд доларів.
- Росія почала імпортувати паливо через «сірі схеми» в обхід санкцій, але доставка ускладнена через дефіцит вагонів і автоцистерн.
- Указ Путіна № 686 від 28 вересня 2026 року обмежує доступ до даних про обсяги нафтопереробки.
Γιατί έχει σημασία
Οι βομβαρδισμοί έχους διαταράξει βαθιά τη ρωσική αγορά καυσίμων. Πέντε επιχειρήσεις που επηρεάστηκαν αντιστοιχούσαν περίπου στο 33% της συνολικής διύλισης της Ρωσίας, ενώ οι απώλειες ξεπερνούν τα 23,2 δισεκατομμύρια δολάρια. Η Ρωσία μπορεί να αναδιανέμει φορτίο στα διασώζονται διυλιστήρια, όμως δεν μπορεί να καλύψει πλήρως τις εγχώριες ανάγκες και παράλληλα τις εξαγωγικές της υποχρεώσεις. Η γεωγραφική θέση των υπόλοιπων μονάδων και η έλλειψη ζιδηρόδρομου και αυτοκυβών περιορίζουν περαιτέρω την αντικατάσταση των χαμένων ικανοτήτων.
Τι συνέβη
Станом на кінець вересня 2026 року українська розвідка повідомляла, що 15 із 38 основних російських НПЗ не працювали, а ще 12 зменшили обсяги виробництва нафтопродуктів. Сумарний обсяг переробки на цих 38 об’єктах скоротився на 55,4% порівняно з початком року. Зупинки зачепили «Славнефть-ЯНОС», «Киришинефтегазсинтез», «Рязанская нефтеперерабатывающая компания», «Газпромнефть-Московский НПЗ» та «Лукойл-Пермнефтеоргсинтез», що разом забезпечували близько третини російської нафтопереробки.
Росія перерозподілила навантаження між уцілілі НПЗ. Шість віддалених підприємств — «Газпромнефть-Омский НПЗ», «Ачинский НПЗ», «НефтеХимСервис», «Хабаровский НПЗ», «Марийский НПЗ» і «Ванинский НПЗ» — у вересні разом переробили 906 тисяч барелів на добу, на 147 тисяч більше, ніж на початку року. Однак постачання ускладнено браком залізничного рухомого складу та автомобільних цистерн, а географічне розташування об’єктів обмежує можливості заміщення. Росія також почала імпортувати пальне з інших країн через «сірі схеми» в обхід санкцій.
За даними ГУР, удари українських Сил оборони завдали російській економіці збитків на понад 23,2 млрд доларів. Для порівняння, сукупний дохід російської нафтової галузі за 2025 рік становив 26,6 млрд доларів. Ремонт пошкоджених об’єктів ускладнюють санкції та висока вартість обладнання, а оцінка витрат на його заміну перевищує 20 млрд доларів.
Πώς το περιγράφουν οι ουκρανικές πηγές
Українські джерела пов’язують скорочення потужностей із ударами українських Сил оборони по об’єктах російської нафтової галузі. Найважливішими наслідками називають масштаб зупинки НПЗ, падіння обсягів переробки, дефіцит транспортної інфраструктури та здатність Росії одночасно задовольняти внутрішній ринок і виконувати експортні зобов’язання. Обмеження доступу до даних про переробку розглядається як фактор, що заважає незалежному моніторингу й сприяє поширенню неточної інформації.
Ιστορικό
Шість віддалених російських НПЗ, які продовжували працювати, переробили у вересні 2026 року 906 тисяч барелів на добу — приблизно 24% усієї нафтопереробки країни. Це на 147 тисяч барелів на добу більше, ніж на початку року, що допомогло тимчасово компенсувати дефіцит пального. Оскільки географічне розташування цих заводів ускладнює логістику, а Росія бракує вагонів і автоцистерн, вона також вдалася до імпорту пального з інших країн через «сірі схеми». Санкції та висока вартість обладнання ускладнюють ремонт і обслуговування пошкоджених нафтопромислових об’єктів.